1. Допомога, зазначена у статті 28, гарантується в разі настання охоплюваного ризику щонайменше:
a) захищеній особі, яка набула до настання охоплюваного ризику відповідно до встановлених правил стаж, який може передбачати 30 років сплати внесків або зайнятості чи 20 років проживання, або
b) захищеній особі, яка набула встановлений стаж сплати внесків і за яку в період її працездатного віку було сплачено встановлене середньорічне число внесків, коли, в принципі, підлягає захисту все економічно активне населення.
2. Коли допомога, згадана в пункті 1, обумовлюється мінімальним стажем сплати внесків або зайнятості, скорочена допомога гарантується щонайменше:
a) захищеній особі, яка до настання охоплюваного ризику набула відповідно до встановлених правил 15-річний стаж сплати внесків або зайнятості; або
b) захищеній особі, яка набула встановлений стаж сплати внесків і за яку в період її працездатного віку було сплачено половину середньорічного числа внесків, встановленого відповідно до підпункту b) пункту 1 цієї статті, коли в принципі підлягає захисту все економічно активне населення.
3. Вимоги пункту 1 цієї статті вважаються дотриманими, якщо допомога, обчислювана відповідно до положень Розділу XI, але на 10 відсотків менша від розміру, зазначеного в додатку до Розділу XI для відповідного типового бенефіціарія, надається щонайменше тій захищеній особі, яка відповідно до встановлених правил набула 10-річний стаж сплати внесків або зайнятості або 5-річний стаж проживання.
4. Відсотковий рівень, зазначений в додатку до Розділу XI, може бути пропорційно зменшений, коли стаж, необхідний для отримання скороченої у відсотковому рівні допомоги, перевищує 10 років сплати внесків або зайнятості, але є меншим ніж 30 років; якщо такий стаж перевищує 15 років, виплачується скорочена допомога відповідно до пункту 2 цієї статті.
5. У разі, коли виплата допомоги, згаданої в пунктах 1, 3 або 4 цієї статті, обумовлена мінімальним стажем сплати внесків або зайнятості, скорочена допомога виплачується у встановлених умовах захищеній особі, яка лише через свій похилий вік під час набрання чинності положеннями щодо застосування цього Розділу Конвенції не змогла виконати умов, визначених відповідно до пункту 2 цієї статті, за винятком випадків, коли після досягнення віку, який перевищує звичайний вік, такій особі гарантується допомога відповідно до пунктів 1, 3 або 4 цієї статті.