1. Допомога охоплює щонайменше:
a) у випадку хворобливого стану:
i) обслуговування лікарем загальної практики, включаючи візити додому;
ii) обслуговування спеціалізованим лікарем стаціонарних або амбулаторних хворих у лікарнях та таке саме обслуговування, яке може надаватися поза лікарнями;
iii) надання основних фармацевтичних засобів, які приписав лікар або інший кваліфікований практик, і
iv) госпіталізацію в разі необхідності, і
b) у випадку вагітності й пологів та їх наслідків:
i) обслуговування до, під час та після пологів, що надається або лікарем, або кваліфікованою акушеркою, та
ii) госпіталізацію в разі необхідності.
2. Бенефіціарій або його годувальник можуть бути залучені до часткової участі в оплаті вартості медичного обслуговування бенефіціарія у випадку його хворобливого стану; правила такої участі визначаються таким чином, щоб вона не виявилась непосильною.
3. Допомога, передбачена цією статтею, надається з метою збереження, відновлення та поліпшення здоров’я захищеної особи, її працездатності й здатності самостійно задовольняти власні потреби.
4. Установи або урядові відомства, відповідальні за надання допомоги, заохочують захищених осіб способами, які можуть вважатися доцільними, користуватися службами загальної охорони здоров’я, що надаються їм у розпорядження державними органами або іншими службами, які визнані такими органами.