1. Виплата допомоги, на яку особа, що підлягає забезпеченню, мала б право завдяки застосуванню цієї Конвенції, може бути призупинена настільки, наскільки це встановлюється національним законодавством:
a) на весь час відсутності цієї особи на території відповідного члена Організації;
b) на весь час, протягом якого ця особа отримує відшкодування внаслідок того самого страхового випадку від третьої сторони в межах розміру такого відшкодування;
c) якщо ця особа намагалася шляхом обману отримати таку допомогу;
d) якщо страховий випадок викликаний кримінальними діями цієї особи;
e) якщо страховий випадок викликаний серйозним і навмисним вчинком цієї особи;
f) якщо ця особа без поважної причини нехтує медичною допомогою, а також послугами служби медичної реабілітації, наданими в його розпорядження, або не дотримується правил, встановлених для перевірки наявності страхового випадку чи правил поведінки отримувачів допомог;
g) щодо допомог на випадок хвороби, передбачених статтею 18, протягом усього часу, поки ця особа перебуває на державному утриманні або на утриманні установи чи служби соціального забезпечення;
h) щодо допомог на випадок хвороби, передбачених статтею 18, протягом часу, поки ця особа отримує іншу грошову допомогу із соціального забезпечення, крім сімейної допомоги, за умови, що частина допомоги, виплата якої призупинена, не перевищує розміру іншої допомоги.
2. У встановлених випадках і межах частина звичайно належних грошових допомог на випадок хвороби виплачується особам, що перебувають на утриманні цієї особи.