1. У разі періодичних виплат, до яких застосовується ця стаття, ставка виплат, збільшена на суму будь-якої сімейної допомоги, що виплачується під час дії страхового випадку, складає для типового одержувача згідно з випадком, передбаченим у пункті b) статті 7, щонайменше 60 відсотків від загальної суми заробітної плати звичайного дорослого працівника (чоловіка) та суми будь-яких сімейних допомог, що виплачуються особі, яка підлягає забезпеченню і має однакову з типовим одержувачем кількість утриманців.
2. Заробітна плата звичайного дорослого працівника (чоловіка), розмір допомоги та будь-які сімейні допомоги обраховуються на підставі одного й того самого періоду часу.
3. Для інших одержувачів допомога обраховується у розумному співвідношенні із розміром допомоги типового одержувача.
4. Для цілей цієї статті, звичайним дорослим працівником (чоловіком) є:
a) особа, яка вважається типовою для некваліфікованої праці в машинобудуванні, за винятком електротехнічного машинобудування; або
b) особа, яка вважається типовою для некваліфікованої праці, що визначається відповідно до положень наступного параграфа.
5. Типовим працівником некваліфікованої праці у цілях пункту b) попереднього параграфа вважається особа, зайнята в основній галузі економічної діяльності з найбільшою кількістю економічно активних осіб (чоловіків), що підлягають забезпеченню у разі настання страхового випадку, передбаченого пунктом b) статті 7, у категорії, що охоплює найбільшу кількість таких осіб; з цією метою застосовується або Міжнародна стандартна господарська класифікація усіх видів економічної діяльності, ухвалена Економічною і соціальною радою ООН на її 7-ій сесії 27 серпня 1948 року та наведена з поправками до 1968 року включно в додатку до цієї Конвенції, або така сама класифікація з будь-якими змінами, які можуть бути до неї внесені.
6. У разі, коли розмір допомоги змінюється залежно від району, звичайний дорослий працівник (чоловік) може визначатися для кожного району відповідно до параграфів 4 та 5 цієї статті.
7. Заробітна плата звичайного дорослого працівника (чоловіка), включаючи надбавку на дорожнечу, якщо така передбачається, визначається на підставі ставок заробітної плати за нормальний робочий день, встановлених або колективними договорами, або, залежно від випадку, законодавством країни або відповідно до нього, або звичаєм; у випадку, коли такі ставки розрізняються за районами, але при цьому пункт 6 цієї статті не застосовується, береться середня ставка.