Кожна Договірна Держава може залишити за собою право не визнавати на підставі відповідних положень свого законодавства форм заповітів, складених за кордоном, коли виконуються такі умови:
а) заповіт є дійсним стосовно форми лише з огляду на закон, що застосовується лише у зв'язку з місцем, де заповідач склав свій заповіт;
b) заповідач мав громадянство тієї держави, яка зробила застереження;
c) заповідач мав постійне місце проживання в зазначеній державі або мав там своє звичайне місце проживання, а також
d) заповідач помер у державі, іншій, ніж та, в якій він склав свій заповіт.
Це застереження є чинним лише стосовно власності, що знаходиться в державі, яка зробила застереження.