1. Кожна держава-учасниця не експортує або не дозволяє експортувати ядерний матеріал, якщо ця держава-учасниця не отримала гарантії в тому, що такий матеріал під час міжнародного перевезення буде захищений на рівнях, описаних у Додатку 1.
2. Кожна держава-учасниця не імпортує або не дозволяє імпортувати ядерний матеріал з будь-якої держави, яка не є учасницею цієї Конвенції, якщо держава-учасниця не отримала гарантії в тому, що такий матеріал під час міжнародного перевезення буде захищений на рівнях, описаних у Додатку 1.
3. Держава-учасниця не дозволяє транзитне перевезення по своїй території ядерного матеріалу по суші або внутрішніми водними шляхами, або через свої аеропорти чи морські порти між державами, що не є учасницями цієї Конвенції, якщо ця держава-учасниця не отримала гарантії в межах можливого, що такий матеріал буде захищений під час міжнародного перевезення на рівнях, описаних у Додатку 1.
4. Кожна держава-учасниця застосовує в рамках свого національного законодавства рівні фізичного захисту, описані в Додатку 1, до ядерного матеріалу, перевезення якого здійснюються з однієї частини цієї держави до іншої частини цієї ж держави міжнародними водами або повітряним простором.
5. Держава-учасниця, відповідальна за отримання гарантій в тому, що ядерний матеріал буде захищений на рівнях, описаних у Додатку 1, згідно з вищевикладеними пунктами 1-3 визначає і заздалегідь повідомляє держави, через території яких передбачається транзитне провезення ядерного матеріалу по суші або внутрішніми водними шляхами або до чиїх аеропортів або морських портів передбачається захід з ядерним матеріалом.
6. Відповідальність за отримання гарантій, про які йдеться в пункті 1, може за взаємною згодою бути передана державі-учасниці, яка у перевезенні є імпортуючою державою.
7. Ніщо в цій статті не тлумачиться як таке, що яким-небудь чином зачіпає територіальний суверенітет і юрисдикцію держави, включаючи суверенітет і юрисдикцію над її повітряним простором і територіальним морем.