Конвенція · Чинний · поточна редакція від 18.10.2022
Опубліковано: Офіційний вісник України, 2023 р., № 19, / № 88; 15.11.2022; стор. 24 /, стор. 589, стаття 1123, код акта 116661/2023 (2023-02-22)
ст. 1. Кожна з Держав-підписантів згідно з положеннями цієї Конвенції бере на себе зобов’язання видавати будь-якій запитуючій Державі осіб, які можуть перебувати на їхніх територіях і які є обвинуваченими або засудженими. Це право може бути використано лише за таких обставин:
ст. 4. Визначення того, чи застосовувати винятки, зазначені в попередній статті, належить виключно запитуваній Державі
ст. 5. Запит про екстрадицію складається відповідним дипломатичним представником. Коли такого представника немає, консульські посадові особи можуть виконати цю функцію або уряди можуть безпосередньо зноситися один з одним. До кожного запиту про екстрадицію додаються такі документи мовою запитуваної країни:
ст. 6. Коли особа, екстрадицію якої запитують, підлягає притягненню до кримінальної відповідальності або вже засуджена у запитуваній Державі, за злочин, вчинений до запиту про екстрадицію, рішення про екстрадицію приймається одразу, але передача обвинуваченої особи запитуючій Державі відкладається до закінчення розгляду справи або відбуття покарання
ст. 7. Коли декілька держав запитують екстрадицію особи за одне і те саме правопорушення, перевага надається Державі, на території якої таке правопорушення було вчинено. Якщо особу розшукують за вчинення декількох злочинів, перевага надається Державі, в межах якої був вчинений злочин, за який передбачено більш суворе покарання згідно із законодавством Держави, що видає
ст. 8. Рішення за запитом про екстрадицію приймається відповідно до внутрішнього законодавства запитуваної Держави судовим або адміністративним органом. Особа, видача якої запитується, має право використовувати всі засоби правового захисту та ресурси, дозволені таким законодавством
ст. 9. Після отримання запиту про екстрадицію у формі, визначеній у статті 5, запитувана Держава вживає всіх необхідних заходів для арешту особи, видача якої вимагається
ст. 10. Запитуюча Держава може за допомогою будь-якого засобу зв’язку просити про тимчасове або запобіжне затримання особи, у разі наявності принаймні ордеру суду про затримання особи та якщо Держава одночасно висловлює готовність вимагати екстрадицію в установленому порядку. Запитувана Держава вирішує питання про негайний арешт обвинуваченої особи. Якщо протягом максимум двох місяців після того, як запитуючу Державу було повідомлено про арешт особи, ця Держава офіційно не подала запит про екстрадицію, затриману ос
ст. 11. Якщо екстрадицію дозволено та запитувану особу передано у розпорядження дипломатичного агента запитуючої Держави, і протягом двох місяців з моменту, коли зазначеного агента повідомили про це, особу не було доправлено за призначенням, вона звільняється і не може бути знову затримана з тієї ж причини
ст. 12. У разі відмови в екстрадиції особи, запит не може бути повторно направлений у зв’язку з тим же інкримінованим діянням
ст. 13. Запитуюча Держава може призначити одного або декількох конвоїрів з метою прийняття екстрадованої особи, але такі конвоїри підпорядковуються розпорядженням поліції або інших органів Держави, що дозволила екстрадицію, або транзитних держав
ст. 14. Передача екстрадованої особи запитуючій Державі відбувається у найбільш доречному місці на кордоні або в найбільш доступному порту, якщо передача такої особи відбувається через водний простір
ст. 15. Предмети, виявлені у екстрадованої особи, отримані внаслідок вчинення незаконного діяння, у зв’язку з яким вимагається екстрадиція, або які можуть бути використані як доказ, конфіскуються та передаються запитуючій Державі, не зважаючи на те, що обвинувачену особу може бути неможливо видати через нестандартну ситуацію, таку як її втеча або смерть
ст. 16. Витрати на арешт, тримання під вартою, утримання та транспортування особи, а також предметів, згаданих у попередній статті, покриваються державою, що дозволила екстрадицію, до моменту передачі, і після цього покриватимуться запитуючою Державою
ст. 17. У разі задоволення запиту про екстрадицію запитуюча Держава зобов’язується:
ст. 18. Держави, що підписали Конвенцію, зобов’язуються дозволяти транзит через їхні відповідні території будь-якої особи, чия екстрадиція була дозволена іншою Державою третій Державі, вимагаючи лише оригінал або засвідчену копію рішення, яким країна, в якій особа переховувалася, дозволила екстрадицію
ст. 19. Жоден запит про екстрадицію не може ґрунтуватися на положеннях цієї Конвенції, якщо правопорушення, про яке йдеться, було вчинено до здачі на зберігання ратифікаційної грамоти
ст. 20. Ця Конвенція підлягає ратифікації за допомогою загально прийнятих правових форм у кожній з Держав, що підписали цю Конвенцію, і набирає чинності для кожної з них через тридцять днів після здачі на зберігання відповідної ратифікаційної грамоти. Міністр закордонних справ Республіки Уругвай передає автентичні засвідчені копії Урядам із зазначеною вище метою ратифікації. Ратифікаційна грамота здається на зберігання до архівів Панамериканського союзу у Вашингтоні, який повідомляє про таке зберігання урядам Держа
ст. 21. Ця Конвенція не скасовує та не змінює двосторонні або багатосторонні договори, які на сьогоднішній день є чинними між Державами, що її підписали. Проте якщо будь-який із зазначених договорів втратить чинність, ця Конвенція набере чинності та застосовуватиметься одразу між відповідними державами, якщо кожна з них виконала положення попередньої статті
ст. 22. Ця Конвенція залишатиметься чинною протягом необмеженого часу, але може бути денонсована шляхом повідомлення за один рік, направленого Панамериканському союзу, який передає його іншим урядам Держав, що підписали Конвенцію. Після спливу цього періоду Конвенція припиняє свою дію щодо Сторони, яка її денонсує, але залишатиметься чинною для решти Високих Договірних Сторін
ст. 23. Ця Конвенція є відкритою для прийняття та приєднання до неї інших держав, які не є Державами, що підписали Конвенцію. Відповідні документи зберігатимуться в архіві Панамериканського союзу, який передаватиме їх іншим Високим Договірним Сторонам
Ще 1 текстових згадувань в інших документах (офіційний реєстр).
Ми використовуємо Google Analytics, щоб бачити, якими сторінками користуються.
Без вашої згоди аналітика не запускається і жодних файлів cookie не встановлює.
Докладніше — у політиці конфіденційності.