1. Кожна особа, яка подає право на допомогу, користується правом апелювати у разі відмови у виплаті допомог або у разі скарги щодо якості чи розміру допомоги.
2. Якщо для застосування цієї Конвенції керування медичною допомогою доручається урядовому відомству, відповідальному перед законодавчим органом, право апеляції, передбачене в пункті 1 цієї статті, може бути замінене розглядом належними владами скарги щодо відмови в медичній допомозі або якості отриманого медичного обслуговування.
3. Якщо скарга розглядається особливим судом, встановленим для розгляду питань, пов'язаних з виплатою допомог при виробничому травматизмі чи взагалі питань соціального забезпечення, в якому зазначені особи, які підлягають забезпеченню, не потрібно передбачати права на апеляцію.