При проведенні в життя розділів II, III або IV цієї Конвенції кожний член Організації може враховувати захист, що надається через страхування, яке хоча й не є обов'язковим за законом відносно осіб, котрі підлягають забезпеченню, але:
a) контролюється державними органами або відповідає встановленим нормам, і знаходиться під спільним керуванням роботодавців і працівників;
b) охоплює значне коло осіб, заробіток яких не перевищує заробітку кваліфікованого робітника чоловічої статі;
c) задовольняє, в сукупності з іншими видами забезпечення, якщо такі є, відповідні постанови Конвенції.