1. Кожний член Міжнародної організації праці, який ратифікує цю Конвенцію, зобов'язується підтримувати чинною систему, котра забезпечує всім особам, що є безробітними з незалежних від них обставин, на яких поширюється ця Конвенція:
a) або відшкодування, що означає суму, виплата якої пов'язана з внесками, котрі сплачуються з огляду на приналежність одержувача у зв'язку зі своєю роботою до обов'язкової чи добровільної системи страхування;
b) або допомогу, що означає виплату, яка не є ні відшкодуванням, ні допомогою в рамках загальних заходів допомоги незаможним, а може являти собою винагороду за працю на громадських роботах, організованих відповідно до умов, передбачених у статті 9;
c) або поєднання відшкодувань і допомоги.
2. За умови забезпечення всім особам, на яких поширюється ця Конвенція, передбачених у попередньому параграфі відшкодування чи допомоги, такою системою може бути:
a) обов'язкове страхування;
b) добровільне страхування;
c) поєднання системи обов'язкового й добровільного страхування;
d) будь-яка з вищезгаданих систем з доповненням системи допомоги.
3. Умови, за яких безробітні в разі потреби переводяться з системи відшкодувань на систему допомоги, визначає законодавство країни.