1. Право на подання позову в зв'язку зі смертю, тілесними ушкодженнями або будь-якою іншою шкодою фізичному чи психічному здоров'ю пасажира, погашається після закінчення трьох років.
Строк давності обчислюється з дня, коли особа, якій був заподіяний збиток, довідалась або повинна була довідатися про це. Однак строк давності не може перевищувати п'яти років, починаючи з дня дорожньо-транспортної пригоди.
2. Право на подання позову стосовно перевезення, яке підпадає під дію цієї Конвенції, крім позовів, згаданих у пункті 1 цієї статті, погашається у всіх випадках після закінчення одного року.
Строк давності обчислюється з дня прибуття транспортного засобу до пункту призначення пасажира або, у разі неприбуття, з дня, коли він повинен був туди прибути.
3. Пред'явлення претензії у письмовому вигляді припиняє перебіг давності до того дня, коли перевізник у письмовому вигляді відхилив претензію, повернувши документи, які до неї додавались і які були вручені йому для її обгрунтування. У разі часткового визнання пред'явленої претензії перебіг давності відновлюється тільки стосовно тієї частини претензії, яка залишається предметом спору. Тягар доведення факту отримання претензії або відповіді на неї, а також повернення документів, які стосуються справи, лежить на стороні, яка посилається на цей факт. Пред'явлення подальших претензій з того самого питання не перериває перебігу давності, якщо перевізник не погоджується їх розглядати.
4. З урахуванням дотримання положень попереднього пункту, умови призупинення перебігу строку давності визначаються законом суду, в якому вчинено позов, за винятком норм, які відносяться до колізійного права. Цим самим законом визначаються умови переривання давності.
Недійсність умов договору, які суперечать цій Конвенції