1. Ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення пасажирів і - у відповідних випадках - їхнього багажу транспортними засобами, коли в договорі зазначено, що перевезення здійснюється територією принаймні двох держав, і що пункт відправлення або пункт призначення, чи той і інший знаходяться на території однієї з Договірних держав. Застосування Конвенції не залежить від місця проживання і громадянства сторін, що укладають договір.
2. При застосуванні цієї Конвенції слід розуміти
a) під перевізником: будь-яку особу, яка як професійний перевізник, але діючи в іншій якості, ніж особа, яка експлуатує таксі, чи особа, що надає в найом транспортні засоби з водієм, зобов'язується з метою виконання індивідуального або колективного договору перевезення перевезти одну або кілька осіб і - у відповідних випадках - їхній багаж, незалежно від того, сама вона виконує це перевезення чи ні;
b) під пасажиром: будь-яку особу, яка з метою виконання договору перевезення, укладеного від її імені або нею самою, перевозиться за плату чи безкоштовно перевізником;
c) під транспортним засобом: будь-який автомобіль, який слугує для виконання договору перевезення за умови, що він призначений для перевезення осіб, причому передбачається, що причіп є частиною транспортного засобу.
3. Ця Конвенція застосовується також у тих випадках, коли перевізником є держава чи інший суб'єкт публічного права.
4. Договірні держави зобов'язуються не вносити будь-яких змін до цієї Конвенції шляхом окремих угод, які укладаються між двома або декількома Договірними державами, за винятком відміни її застосування до їхніх прикордонних перевезень.