1. Перевізник, до якого пред'явлена претензія відповідно до статей 37 і 38, не має права оспорювати обгрунтованість платежу, здійсненого перевізником, який висуває претензію, якщо розмір компенсації був встановлений рішенням суду після того, як першому перевізнику було належним чином повідомлено про судовий розгляд і надано можливість взяти в ньому участь.
2. Перевізник, який бажає вдатися до судового розгляду з метою примусового виконання його права отримати відшкодування, може подати свій позов до компетентного суду або арбітражу країни, в якій один з відповідних перевізників має звичайне місце проживання, або основне місце розташування свого підприємства або відділення чи агентства, за допомогою яких був укладений договір перевезення. В ролі відповідача по одній справі можуть зазначатися всі відповідні перевізники.
3. До судових рішень, зазначених у статтях 37 і 38, застосовуються положення пунктів 3 і 4 статті 31.
4. Положення статті 32 застосовуються стосовно позовів, які пред'являються одними перевізниками до інших. Однак, відлік терміну позовної давності починається з дня прийняття остаточного судового рішення, яким визначається розмір компенсації, що підлягає сплаті відповідно до положень цієї Конвенції, або, за відсутністю такого рішення, з дня фактичної сплати компенсації.