Домовленості про координацію і партнерство
1. Африканські країни - Сторони Конвенції координують підготовку, обговорення і здійснення національних, субрегіональних і регіональних програм дій. Вони можуть належним чином заохочувати до цього процесу інші Сторони і відповідні міжурядові і неурядові організації.
2. Мета такої координації полягає у забезпеченні того, щоб фінансове і технічне співробітництво здійснювалося у відповідності з положеннями Конвенції, а також у забезпеченні необхідної безперервності у галузі використання і розподілу ресурсів.
3. Африканські країни - Сторони Конвенції організують на соціальному, субрегіональному і регіональному рівнях процеси консультацій. Ці процеси консультацій можуть:
а) слугувати форумом для обговорення і укладення угод про партнерство, що грунтуються на національних, субрегіональних і регіональних програмах дій; та
б) визначати внесок африканських країн - Сторін Конвенції і інших членів консультативних груп до програм і визначати пріоритети і розглядати домовленості щодо критеріїв здійснення і оцінки, а також умови фінансування процесу здійснення.
4. Постійний секретаріат може на прохання африканських країн - Сторін Конвенції на виконання статті 23 Конвенції сприяти організації такого процесу консультацій шляхом:
а) надання консультацій щодо організації заходів із забезпечення ефективного процесу консультацій, виходячи з досвіду подібних заходів;
б) надання інформації відповідним двостороннім і багатостороннім закладам щодо консультативних нарад чи консультативних процесів і заохочення їх активної участі; та
в) надання іншої інформації, яка може бути доцільною для організації чи вдосконалення заходів із проведення консультацій.
5. Субрегіональні і регіональні координаційні органи, зокрема:
а) рекомендують внесення відповідних коректив до домовленостей про партнерство;
б) забезпечують контроль і оцінку процесу здійснення затверджених субрегіональних і регіональних програм і звітують доповідь з цього питання; та
в) добиваються забезпечення ефективного зв'язку і співробітництва між африканськими країнами - Сторонами Конвенції.
6. Участь в консультативних групах залежно від обставин, відкрито для урядів, заінтересованих груп і донорів, відповідних органів, фондів і програм системи Організації Об'єднаних Націй, відповідних субрегіональних і регіональних організацій і представників відповідних неурядових організацій. Учасники кожної консультативної групи визначають умови управління нею і її функціонування.
7. На виконання статті 14 Конвенції розвинуті країни - Сторони Конвенції можуть розвивати, за своєю власною ініціативою, неофіційний процес консультацій і координації між собою на національному, субрегіональному і регіональному рівнях і, на прохання тієї чи іншої ураженої африканської країни - Сторони Конвенції чи відповідної субрегіональної чи регіональної організації, брати участь у національному, субрегіональному чи регіональному консультативному процесі, який може давати оцінку потреб у допомозі у цілях сприяння здійсненню і реагування на такі потреби.