Врегулювання спорів
(1) У випадку виникнення якого-небудь спору між двома або кількома Сторонами щодо тлумачення або застосування цієї Конвенції Сторони консультуються між собою з метою врегулювання спору шляхом переговорів, розслідування, посередництва, примирення, арбітражу, звернення до регіональних органів, судового розгляду або іншими мирними засобами на їх вибір.
(2) Будь-який такий спір, який не може бути врегульований у порядку, запропонованому пунктом (1) цієї статті, на прохання будь-якої з держав, що є Сторонами в спорі, передається в Міжнародний Суд для прийняття рішення.
(3) Якщо будь-яка регіональна організація економічної інтеграції, згадана в підпункті с) статті 26, є однією зі Сторін у спорі, який не може бути врегульований у порядку, приписаному пунктом (1) цієї статті, то через будь-яку державу-члена Організації Об'єднаних Націй вона може звернутися в Раду з тим, щоб вона затребувала консультативний висновок Міжнародного Суду згідно зі статтею 65 Статуту Суду ( 995_010 ), думка якого вважається вирішальною.
(4) Кожна держава при підписанні або ратифікації, прийнятті або схваленні цієї Конвенції або при приєднанні до неї або кожна регіональна організація економічної інтеграції при підписанні або здачі на зберігання акта офіційного підтвердження або приєднання можуть зробити заяву про те, що вони не вважають себе пов'язаними положеннями пунктів (2) і (3) цієї статті. Інші Сторони не пов'язані положеннями пунктів (2) і (3) щодо будь-якої Сторони, яка зробила таку заяву.
(5) Будь-яка Сторона, що зробила таку заяву згідно з пунктом (4) цієї статті, може в будь-який час зняти цю заяву шляхом повідомлення Генерального секретаря.