1. Ця Конвенція визначає умови, за яких вимоги покупця та продавця один до одного, що випливають з договору міжнародної купівлі-продажу товарів або пов'язані з його порушенням, припиненням або недійсністю, не можуть бути задоволені внаслідок закінчення певного періоду часу. Такий період часу надалі іменується "строком позовної давності".
2. Предметом регулювання цієї Конвенції не є строки, протягом яких одна з сторін може набути або здійснити своє право на вимогу лише за умови, що вона буде зобов'язана направити повідомлення іншій стороні, або вчинить будь-які дії, відмінні від порушення проведення розгляду спору.
3. У розумінні цієї Конвенції:
а) "покупець" і "продавець" або "сторона" - це особи, які купують, продають або погоджуються купити чи продати товари, а також особи, до яких перейшли права або обов'язки, що випливають з договору купівлі-продажу;
b) "кредитор" - це сторона, що ставить вимогу незалежно від того, чи є вона грошовою;
c) "боржник" - це сторона, до якої кредитор ставить вимогу;
d) "порушення договору" - це невиконання або неналежне виконання договору;
e) "розгляд спору" - це судовий, арбітражний та адміністративний розгляд;
f) "особа" - означає також будь-яку корпорацію, компанію, товариство, асоціацію або іншу організацію, які можуть виступати як позивач або відповідач, незалежно від того, чи є вони приватними або державними;
g) "письмова форма" означає також повідомлення по телеграфу та телетайпу;
h) "рік" означає рік, що обчислюється за григоріанським календарем.