Члени Міжнародної організації праці, які ратифікують цю Конвенцію і встановили систему страхування на випадок безробіття, вживають на умовах, погоджених між заінтересованими членами, заходів з тим, щоб зайняті роботою громадяни однієї з країн - членів Організації, які працюють на території іншого члена Організації, одержували страхову допомогу в тому самому розмірі, що й зайняті роботою громадяни останнього.