1. Член Організації, який ратифікує цю Конвенцію, приймає або зобов'язання, що випливають із частини II, яка передбачає захист вимог працівників за допомогою привілеїв, або зобов'язання, що випливають із частини III, яка передбачає захист вимог працівників за допомогою установ-гарантів, або зобов'язання, що випливають з обох частин. Цей вибір зазначається в заяві, яка супроводжує документ про ратифікацію.
2. Член Організації, який прийняв спочатку тільки частину II або тільки частину III цієї Конвенції, може в подальшому за допомогою заяви, яка надсилається Генеральному директорові Міжнародного бюро праці, поширити своє прийняття на іншу частину.
3. Член Організації, який приймає зобов'язання, що випливають з обох частин цієї Конвенції, порадившись із найбільш представницькими організаціями роботодавців та працівників, може обмежити сферу застосування частини III певними категоріями працівників та певними галузями економічної діяльності. Ці обмеження вказуються в заяві про прийняття зобов'язань.
4. Член Організації, який обмежив своє прийняття зобов'язань, що випливають із частини III, відповідно до викладеного вище пункту 3, у своєму першому звіті, передбаченому статтею 22 Статуту Міжнародної організації праці ( 993_154 ), викладає причини такого обмеження. У подальших звітах Член Організації наводить інформацію про будь-яке поширення правового захисту, передбаченого в частині III цієї Конвенції, на інші категорії працівників чи інші галузі економічної діяльності.
5. Член Організації, який прийняв зобов'язання, що випливають із частин II та III цієї Конвенції, може, порадившись із найбільш представницькими організаціями роботодавців та працівників, виключити зі сфери застосування частини II вимоги, які охороняються відповідно до положень частини III.
6. Прийняття Членом Організації зобов'язань, що випливають із частини II цієї Конвенції, на законній підставі зумовлює припинення дії її зобов'язань, що випливають для неї зі статті 11 Конвенції 1949 року про охорону заробітної плати ( 993_146 ).
7. Член Організації, який прийняв лише зобов'язання, що випливають із частини III цієї Конвенції, може за допомогою заяви, яка надсилається Генеральному директорові Міжнародного бюро праці, припинити дію зобов'язань, що випливають для неї зі статті 11 Конвенції 1949 року про охорону заробітної плати ( 993_146 ) стосовно вимог, які охороняються відповідно до положень частини III.