1. Компетентні власті чи органи в кожній країні можуть вилучити зі сфери застосування цієї Конвенції чи зі сфери застосування деяких її положень осіб, які здійснюють:
а) внутрішньоміські перевезення або деякі види таких перевезень, ураховуючи притаманні їм особливі технічні умови експлуатації та місцеві умови;
b) перевезення, здійснювані сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства, настільки, настільки наскільки ці перевезення виконуються тракторами або іншими машинами, призначеними для місцевих сільськогосподарських сільськогосподарсьих робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств;
с) перевезення хворих і поранених, перевезення для рятувальних робіт і для протипожежних служб;
d) перевезення, здійснювані для потреб національної оборони та поліції, а також для інших найважливіших служб державної влади, настільки, наскільки ці види перевезень не конкурують з перевезеннями, здійснюваними транспортними підприємствами, що працюють для третіх сторін;
е) перевезення на таксі;
f) перевезення, які залежно від виду транспортного засобу, що використовується, його місткості або вантажопідйомності, обмежених маршрутів, маршрутів чи максимальної максимально дозволеної швидкості можуть розглядатися як такі, що не потребують особливого регулювання часу водіння та періодів відпочинку.
2. Компетентні власті чи органи в кожній країні повинні встановити відповідні норми стосовно часу водіння та періодів відпочинку водіїв, вилучених зі сфери застосування цієї Конвенції або деяких її положень, згідно з положеннями пункту 1 цієї статті.