ПРОЦЕДУРА ВЗАЄМНОГО УЗГОДЖЕННЯ
1. Якщо особа вважає, що в результаті дій однієї чи обох Договірних Держав вона піддається чи піддаватиметься оподаткуванню, яке не відповідає положенням цієї Конвенції, вона може, незалежно від засобів правового захисту, передбачених внутрішнім законодавством цих Договірних Держав, передати свою справу до компетентного органу однієї з Договірних Держав. Ця справа повинна бути подана протягом трьох років з моменту першого повідомлення про дії, що призводять до оподаткування, яке не відповідає положенням цієї Конвенції.
2. Компетентний орган намагатиметься, якщо вважатиме заперечення обґрунтованим і якщо сам не в змозі дійти до задовільного рішення, вирішити справу за взаємною згодою з компетентним органом іншої Договірної Держави з метою уникнення оподаткування, яке не відповідає положенням цієї Конвенції. Будь-яка досягнута домовленість реалізується незалежно від будь-яких обмежень у часі, передбачених внутрішнім законодавством Договірних Держав.
3. Компетентні органи Договірних Держав намагатимуться вирішити за взаємною згодою будь-які труднощі або спірні питання щодо тлумачення або застосування цієї Конвенції. Вони також можуть проводити спільні консультації щодо усунення подвійного оподаткування у випадках, не передбачених Конвенцією.
4. Компетентні органи Договірних Держав можуть спілкуватися один з одним безпосередньо, у тому числі через спільну комісію, що складається з них самих або їхніх представників, з метою досягнення згоди у розумінні попередніх пунктів цієї статті.
5. Якщо,
(a) згідно з пунктом 1 особа подала справу до компетентного органу Договірної Держави на підставі того, що дії однієї або обох Договірних Держав призвели до оподаткування цієї особи, яке не відповідає положенням цієї Конвенції, і
(b) компетентні органи не можуть досягти згоди щодо вирішення цієї справи відповідно до пункту 2 протягом двох років з дати, коли вся інформація, яка вимагається компетентними органами для розгляду справи, була надана обом компетентним органам,
будь-які невирішені питання, що виникають у справі, передаються до арбітражу, якщо особа подає про це письмовий запит. Проте ці невирішені питання не передаються до арбітражу, якщо рішення з цих питань вже було винесено судом або адміністративним судом будь-якої з Договірних Держав. За винятком випадку, якщо особа, якої безпосередньо стосується ця справа, не визнає взаємну домовленість, яка реалізує арбітражне рішення, це рішення є обов’язковим для обох Договірних Держав та підлягає виконанню незалежно від будь-яких строків, встановлених внутрішнім законодавством цих Договірних Держав. Компетентні органи Договірних Держав за взаємною згодою встановлюють спосіб застосування цього пункту.