НЕДИСКРИМІНАЦІЯ
1. Національні особи Договірної Держави не підлягають в іншій Договірній Державі будь-якому оподаткуванню або будь-яким вимогам, пов'язаним з ним, які є іншими чи більш обтяжливими ніж оподаткування та пов’язані з ним вимоги, яким підлягають або можуть підлягати національні особи цієї іншої Договірної Держави за тих самих обставин, зокрема щодо резиденції. Положення цього пункту також застосовується, незважаючи на положення статті 1, до осіб, які не є резидентами однієї чи обох Договірних Держав.
2. Оподаткування постійного представництва, яке підприємство Договірної Держави має в іншій Договірній Державі, не буде менш сприятливим у цій іншій Договірній Державі, ніж оподаткування підприємств цієї іншої Договірної Держави, які здійснюють аналогічну діяльність. Положення цього пункту не повинні тлумачитися як такі, що зобов’язують Договірну Державу надавати резидентам іншої Договірної Держави будь-які особисті пільги, вирахування та знижки для цілей оподаткування на підставі громадянського статусу чи сімейних обов'язків, які вона надає своїм власним резидентам.
3. За винятком випадків, коли застосовуються положення пункту 1 статті 9, пункту 7 статті 11, пункту 6 статті 12 або пункту 3 статті 20, проценти, роялті та інші виплати, що сплачуються підприємством Договірної Держави резиденту іншої Договірної Держави, з метою визначення оподатковуваного прибутку такого підприємства підлягають вирахуванню на тих самих умовах, так, якби вони сплачувались резиденту першої згаданої Договірної Держави.
4. Підприємства Договірної Держави, капітал яких повністю або частково належить або контролюється безпосередньо чи опосередковано одним або кількома резидентами іншої Договірної Держави, не підлягають в першій згаданій Договірній Державі будь-якому оподаткуванню або будь-яким вимогам, пов’язаним з ним, які є іншими чи більш обтяжливими ніж оподаткування і пов’язані з оподаткуванням вимоги, яким підлягають або можуть підлягати інші подібні підприємства першої згаданої Договірної Держави.
5. Положення цієї статті, незважаючи на положення статті 2, застосовуються до податків будь-якого виду та роду, що стягуються від імені Договірної Держави або її політико-адміністративних підрозділів чи місцевих органів влади.