РОЯЛТІ
1. Роялті, які виникають у Договірній Державі та сплачуються резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Договірній Державі.
2. Однак роялті, які виникають у Договірній Державі, можуть також оподатковуватися у цій Договірній Державі відповідно до законодавства цієї Договірної Держави, але якщо бенефіціарний власник роялті є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не перевищує 5 відсотків загальної суми роялті.
3. Термін «роялті» у разі використання в цій статті означає платежі будь-якого виду, що одержуються як винагорода за користування або за надання права користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, в тому числі кінематографічні фільми, або будь-який патент, торгову марку, дизайн або модель, план або секретну формулу чи процес, або за інформацію щодо промислового, комерційного чи наукового досвіду.
4. Положення пунктів 1 та 2 не застосовуються, якщо бенефіціарний власник роялті, який є резидентом Договірної Держави, здійснює підприємницьку діяльність в іншій Договірній Державі, в якій виникають роялті, через розташоване в ній постійне представництво, і право або майно, стосовно яких сплачуються роялті, фактично пов'язані з таким постійним представництвом. У такому разі застосовуються положення статті 7.
5. Вважається, що роялті виникають у Договірній Державі, якщо платником є резидент цієї Договірної Держави. Однак, якщо особа, що сплачує роялті, незалежно від того, є вона резидентом Договірної Держави чи ні, має у Договірній Державі постійне представництво, у зв’язку з яким виникло зобов’язання сплатити роялті, і витрати зі сплати цих роялті несе постійне представництво, то вважається, що такі роялті виникають у Договірній Державі, в якій розташоване постійне представництво.
6. Якщо з причин особливих відносин між платником і бенефіціарним власником або між ними обома і будь-якою іншою особою сума роялті, яка стосується використання, права використання або інформації, у зв’язку з якими вони сплачуються, перевищує суму, яка була б узгоджена між платником і бенефіціарним власником за відсутності таких відносин, положення цієї статті застосовуються тільки до останньої згаданої суми. У такому разі надмірна частина платежу, як і раніше, підлягає оподаткуванню відповідно до законодавства кожної Договірної Держави з належним урахуванням інших положень цієї Конвенції.