1. Доходи, що одержуються резидентом Договірної Держави від нерухомого майна (включаючи дохід від сільського та лісового господарства), яке знаходиться в другій Договірній Державі, може оподатковуватися тільки в цій другій Державі.
2. Термін "нерухоме майно" повинен мати те значення, яке він має відповідно до законодавства Договірної Держави, на території якої це майно знаходиться. Термін повинен в будь-якому випадку включати майно, віднесене до нерухомого майна, худобу та обладнання, яке використовується у сільському та лісовому господарстві, права, до яких застосовуються положення загального права щодо земельної власності, узуфрукт нерухомого майна і права на перемінні або фіксовані платежі як компенсації за розробку або право на розробку мінеральних запасів, джерел та інших природних ресурсів; морські, річкові і повітряні судна не розглядаються як нерухоме майно.
3. Положення параграфа 1 цієї Статті застосовуються також до доходу, одержуваного від прямого використання, здавання в оренду або використання в будь-якій іншій формі нерухомого майна.
4. Положення параграфів 1 і 3 цієї Статті застосовуються також до доходу від нерухомого майна підприємства і до доходу від нерухомого майна, що використовується для здійснення незалежних особистих послуг.
5. Резидент Договірної Держави, який підлягає оподаткуванню в другій Договірній Державі, на дохід від нерухомого майна, розташованого в цій другій Державі, може за власним вибором, відповідно до положень внутрішнього законодавства цієї другої Держави, підрахувати податок з цього доходу у чистому вигляді, якби цей дохід відносився до постійного представництва в цій другій Державі. Будь-який такий вибір стає обов'язковим на податковий рік, в якому було зроблено вибір, та на всі наступні податкові роки, якщо його не буде скасовано відповідно до процедур внутрішнього законодавства Договірної Держави, та території якої знаходиться нерухоме майно.