1. Якщо особа вважає, що дії однієї або двох Договірних Держав призводять або призведуть до її оподаткування всупереч положенням цієї Конвенції, вона може, незалежно від засобів захисту, передбачених національним законодавством цих Держав, подати свою справу до компетентних органів Договірної Держави, резидентом або громадянином якої вона є.
2. Компетентний орган прагнутиме, якщо він вважатиме заперечення обґрунтованим і якщо він не в змозі дійти до задовільного рішення, вирішити справу за взаємною згодою з компетентним органом другої Договірної Держави з метою уникнення оподаткування, невідповідного Конвенції. Будь-яка досягнута домовленість повинна виконуватись незалежно від будь-яких обмежень часу або інших процедурних обмежень, передбачених внутрішнім законодавством Договірних Держав.
3. Компетентні органи Договірних Держав будуть прагнути вирішити за взаємною згодою будь-які труднощі або сумніви, що виникають при тлумаченні або застосуванні Конвенції. Зокрема, компетентні органи Договірних Держав можуть домовитися:
a) про однакове віднесення доходу, відрахувань, кредитів або видатків резидента Договірної Держави до його постійного представництва у другій Договірній Державі;
b) про однаковий розподіл доходу, вирахувань, кредитів або допомог між особами;
c) про однакове визначення окремих видів прибутку;
d) про однакове застосування правил визначення джерела по відношенню до окремих видів прибутку; та
е) про загальне визначення терміну.
Вони також можуть консультувати один одного для цілей запобігання подвійному оподаткуванню у випадках, не передбачених цією Конвенцією.
4. Компетентні органи Договірних Держав можуть вступати в безпосередні контакти один з одним з метою досягнення згоди в розумінні попередніх пунктів.