1. Громадянин Договірної Держави не буде підлягати в другій Договірній Державі будь-якому оподаткуванню або пов'язаним з ним зобов'язанням, яке є іншим або більш обтяжливим, ніж оподаткування і пов'язані з ним зобов'язання, яким підлягають або можуть підлягати громадяни тієї другої Держави або третьої Держави за тих же обставин. Це положення також застосовується до осіб, які не є резидентами однієї або двох Договірних Держав.
2. Резидент Договірної Держави, який має постійне представництво у другій Договірній Державі, не буде підлягати в тій іншій Державі більш обтяжливому оподаткуванню, ніж те, яке взагалі застосовується до резидентів тієї другої Держави або третьої Держави, які проводять таку ж саму діяльність, стосовно доходу, який відноситься до постійного представництва.
3. За винятком, коли застосовуються положення параграфа 1 Статті 9 (Асоційовані підприємства), параграфа 4 Статті 11 (Проценти) або параграфа 6 Статті 12 (Роялті), проценти, роялті та інші виплати, що сплачуються резидентом Договірної Держави резиденту другої Договірної Держави, з метою визначення оподатковуваних прибутків першого згаданого резидента, будуть належати до врахувань за таких же умов, якщо б вони сплачувались резиденту першої згаданої Держави. Таким же чином будь-які борги резидента Договірної Держави резиденту другої Договірної Держави для цілей визначення оподатковуваного капіталу першого згаданого резидента, повинні підлягати вирахуванням за таких же самих умов, за яких вони були б зроблені резиденту першої згаданої Держави.
4. Компанія, що є резидентом Договірної Держави, капітал якої повністю або частково належить або контролюється прямо чи посередньо одним або кількома резидентами другої Договірної Держави, не буде підлягати в першій згаданій Державі будь-якому оподаткуванню або пов'язаному з ним зобов'язанню, яке є більш обтяжливим, ніж оподаткування і пов'язане з ним зобов'язання, яким підлягають або можуть підлягати інші компанії, які є резидентами першої згаданої Держави (чи належать вони резиденту тієї Держави, чи третьої Держави).
5. Ніщо в цій Статті не буде заважати Договірній Державі стягувати податок, який описано у параграфі 5 Статті 10 (Дивіденди).
6. Положення цієї Статті не будуть тлумачитись як зобов'язання Договірної Держави надавати громадянам та резидентам іншої Держави податкові переваги, які надаються спеціальними угодами громадянам та резидентам третьої Держави.
7. Положення цієї Статті, незважаючи на положення Статті 2 (Податки, на які поширюється Конвенція), будуть застосовуватися до податків будь-якого виду та визначення, які стягує Договірна Держава або її політичний підрозділ, або місцева влада.