1. Дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, і якими фактично володіє резидент другої Договірної Держави, можуть бути оподатковані у цій другій Державі.
2. Однак, такі дивіденди можуть також оподатковуватись у першій Договірній Державі і відповідно до законодавства цієї Держави, але податок, що стягується, не повинен перевищувати:
а) 5 відсотків від загальної суми дивідендів, якщо фактичним власником є компанія, яка володіє не менш ніж 10 відсотками акцій, що дають право голосу (або якщо компанія не має акцій, що дають право голосу не менш ніж 10 відсотків статутного фонду), та, у випадку України, нерезидент України володіє не менше ніж 20 відсотками акцій, що дають право голосу, або у випадку, якщо компанія не має таких акцій, то 20 відсотками статутного фонду;
b) 15 відсотків загальної суми дивідендів в інших випадках.
Цей пункт не буде зачіпати оподаткування компаній по відношенню до прибутків, з яких сплачуються дивіденди.
3. Термін "дивіденди" при використанні в цій Статті означає дохід від акцій чи інших прав, які не є борговими вимогами, участі у прибутку, також як дохід від інших корпоративних прав, який підпадає такому ж оподаткуванню, як доходи від акцій відповідно до законодавства Держави, резидентом якої є компанія, що розподіляє прибуток. Термін "дивіденди" також включає дохід від угод, включаючи боргові зобов'язання, що дають право на участь в прибутках, розмір якого визначається відповідно до законодавства Договірної Держави, в якій виникає дохід. Принагідно до України, цей термін включає дохід, переданий зарубіжним партнерам спільного підприємства, створеного відповідно до законодавства України.
4. Положення параграфів 1 і 2 цієї Статті не застосовуються, якщо особа, що фактично має право на дивіденди, яка є резидентом Договірної Держави, здійснює або здійснила комерційну діяльність у другій Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, через розташоване в ній постійне представництво чи надає або надавала в цій другій Державі незалежні особисті послуги з розташованої в ній постійної бази і дивіденди дійсно відносяться до такого постійного представництва або постійної бази. В такому випадку, залежно від обставин, застосовуються положення Статті 7 (Прибутки від комерційної діяльності) або Статті 14 (Незалежні індивідуальні послуги) цієї Конвенції.
5. Компанія, яка є резидентом Договірної Держави і яка має постійне представництво в іншій Договірній Державі або підлягає оподаткуванню по чистій базі в цій іншій Державі відповідно до Статті 6 (Доход від нерухомого майна) або параграфів 1, 2 Статті 13 (Доходи від відчуженого майна), може підлягати в цій іншій Державі додатковому оподаткуванню, в додаток до податку на прибуток. Цей податок, проте, не може перевищувати 5 відсотків від частини прибутку після вирахування податку, стягнутого з прибутку в цій другій Державі, та після корегування підвищень та зменшень активів компанії, що підлягає оподаткуванню в іншій Договірній Державі, яка представляє "суму, еквіваленту дивідендам" таких прибутків. Стаття 11 Проценти
1. Проценти, які одержуються та фактично належать резиденту Договірної Держави, можуть оподатковуватися тільки в цій Державі.
2. Термін "проценти" при використанні в цій Конвенції означає дохід від боргових вимог будь-якого виду, незалежно від іпотечного забезпечення, та, за винятком тих, що описані в параграфі 3 Статті 10 (Дивіденди), незалежно від володіння правом на участь у прибутках боржника, і зокрема, дохід від урядових цінних паперів і дохід від облігацій чи боргових зобов'язань, включаючи премії та призи стосовно цих цінних паперів, облігацій або боргових зобов'язань, а також будь-який інший дохід, який вважається доходом від грошової позики, згідно із податковим законодавством Договірної Держави, в якій виникає дохід.
3. Положення параграфа 1 не застосовуються, якщо особа, що фактично має право на проценти, яка є резидентом Договірної Держави, здійснює або здійснювала комерційну діяльність у іншій Договірній Державі через розташоване там постійне представництво чи надає або надавала в тій іншій Державі незалежні особисті послуги з розташованої там постійної бази, проценти відносяться до такого постійного представництва або постійної бази. В такому випадку, залежно від обставин, застосовуються положення Статті 7 (Прибутки від комерційної діяльності) або Статті 14 (Незалежні особисті послуги).
4. Якщо внаслідок особливих відносин між платником та особою, яка фактично має право на проценти, або між ними обома і якоюсь іншою особою сума процентів, що відноситься до боргової вимоги, стосовно якої вони сплачуються, перевищує суму, яку було б узгоджено між платником та особою, яка фактично має право на проценти, при відсутності таких відносин, положення цієї Статті застосовуються тільки до останньої згаданої суми. В такому разі надлишкова частина платежу підлягатиме оподаткуванню відповідно до законодавства кожної з Договірних Держав, з урахуванням інших положень цієї Конвенції.