Прибуток від підприємницької діяльності
1. Прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується лише в цій Державі, якщо підприємство не здійснює підприємницької діяльності в іншій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює зазначену вище підприємницьку діяльність, прибуток підприємства може оподатковуватися в іншій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується:
a) цього постійного представництва;
b) продажу в цій іншій Державі виробів чи товарів такого самого або аналогічного характеру з виробами чи товарами, що продаються через це постійне представництво.
2. Відповідно до положень пункту 3 цієї статті у випадках, коли підприємство Договірної Держави здійснює підприємницьку діяльність в іншій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво, у кожній Договірній Державі цьому постійному представництву приписується прибуток, який воно могло б одержати, якби було окремим та самостійним підприємством, що здійснює таку саму чи аналогічну діяльність за таких самих чи аналогічних умов, і діяло в повній незалежності від підприємства, постійним представництвом якого воно є.
3. Під час визначення прибутку постійного представництва дозволяється віднімання витрат, здійснених для цілей підприємницької діяльності постійного представництва, у тому числі здійснених таким чином управлінських та загальноадміністративних витрат, чи в Державі, де розташовано постійне представництво, чи в будь-якому іншому місці. Однак таке віднімання не дозволяється стосовно сум, якщо такі є, що сплачуються (і не пов'язані з відшкодуванням фактичних витрат) постійним представництвом головному офісові підприємства чи будь-якому з його інших підрозділів як роялті, гонорар або інші подібні виплати за використання патентів чи інших прав або як комісійна винагорода за надані окремі послуги чи за управління, або, за винятком банківської установи, як проценти за позикою, наданою постійному представництву. Таким саме чином під час визначення прибутку постійного представництва не враховуються суми, що виставляються до сплати (і не пов'язані з відшкодуванням фактичних витрат) постійним представництвом головному офісові підприємства чи будь-якому з його інших підрозділів як роялті, гонорари або інші подібні виплати за використання патентів чи інших прав або як комісійна винагорода за окремі послуги чи за управління, або, за винятком банківських установ, як проценти за позику, надану головному офісові підприємства чи будь-якому з його інших офісів.
4. Настільки, наскільки в Договірній Державі визначення прибутку, що приписується постійному представництву, на основі пропорційного розподілу загальної суми прибутку підприємства між його різними підрозділами є звичайною практикою, ніщо в пункті 2 цієї статті не перешкоджає цій Договірній Державі визначати оподатковуваний прибуток шляхом такого пропорційного розподілу, який може бути звичним; прийнятий спосіб розподілу, однак, повинний бути таким, щоб його результати відповідали принципам, які містяться в цій статті.
5. Жодний прибуток не приписується постійному представництву з причини простої закупки цим постійним представництвом виробів чи товарів для підприємства.
6. Для цілей попередніх пунктів прибуток, що приписується постійному представництву, визначається щороку одним і тим самим методом, якщо лише немає достатньої та вагомої причини для іншого.
7. У випадках, коли прибуток охоплює види доходів, які розглядаються окремо в інших статтях цієї Конвенції, положення цієї статті не впливають на положення тих статей.