Недискримінація
1. Національні особи Договірної Держави не підлягають в іншій Договірній Державі будь-якому оподаткуванню, або їм не висувають будь-яких пов'язаних з оподаткуванням вимог, які є іншими чи обтяжливішими, ніж оподаткування або пов'язані з оподаткуванням вимоги, яким підлягають або можуть підлягати національні особи цієї іншої Держави за тих самих обставин. Це положення також застосовується, незважаючи на положення статті 1 цієї Конвенції, до осіб, які не є резидентами однієї чи обох Договірних Держав.
2. Оподаткування постійного представництва, яке підприємство Договірної Держави має в іншій Договірній Державі, не повинно бути менш сприятливим у цій іншій Державі, ніж оподаткування підприємств цієї іншої Держави, які здійснюють подібну діяльність. Це положення не тлумачиться як таке, що зобов'язує Договірну Державу надавати резидентам іншої Договірної Держави будь-які особисті звільнення, пільги та знижки в оподаткуванні на підставі їхнього громадянського статусу або сімейних зобов'язань, які вона надає своїм власним резидентам.
3. За винятком випадків, коли застосовуються положення пункту 1 статті 9, пункту 7 статті 11 або пункту 6 статті 12 цієї Конвенції, проценти, роялті й інші виплати, що сплачуються підприємством Договірної Держави резиденту іншої Договірної Держави, для визначення оподатковуваного прибутку такого підприємства підлягають вирахуванню за тих самих умов так, якби вони сплачувалися резиденту першої зазначеної Держави. Таким саме чином для визначення майна підприємства, що оподатковується, будь-які борги цього підприємства Договірної Держави резиденту іншої Договірної Держави підлягають вирахуванню за тих самих умов так, якби це були борги резиденту першої зазначеної Держави.
4. Підприємства Договірної Держави, капітал яких цілком або частково належить одному чи більше резидентам іншої Договірної Держави або контролюється безпосередньо чи опосередковано одним чи більше резидентами іншої Договірної Держави, не підлягають у першій зазначеній Договірній Державі будь-якому оподаткуванню, або їм не висуваються будь-яких пов'язаних з оподаткуванням вимог, які є іншими чи обтяжливішими, ніж оподаткування та пов'язані з оподаткуванням вимоги, яким підлягають або можуть підлягати інші подібні підприємства першої зазначеної Держави.
5. У жодному разі положення цієї статті не тлумачаться як такі, що заважають будь-якій Договірній Державі застосовувати положення внутрішнього законодавство стосовно тонкої капіталізації.
6. Незважаючи на положення статті 2 цієї Конвенції, положення цієї статті застосовуються до податків будь-якого виду та визначення.