Роялті
1. Роялті, які виникають у Договірній Державі й сплачуються резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватися в цій іншій Державі.
2. Однак такі роялті можуть також бути оподатковані в Договірній Державі, у якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо фактичний власник роялті є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 10 відсотків загальної суми роялті.
Компетентні органи Договірних Держав за взаємною згодою визначають порядок застосування такого обмеження.
3. Термін "роялті" , який уживається в цій статті, означає платежі будь-якого виду, що одержуються як компенсація за:
a) користування чи право на користування будь-яким патентом, торговою маркою, дизайном або моделлю, планом, секретною формулою чи процесом;
b) користування чи право на користування будь-яким промисловим, комерційним або науковим обладнанням;
c) надання інформації, що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду;
d) користування чи право на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, у тому числі кінематографічні фільми та фільми або плівки для телебачення чи радіомовлення;
e) отримання чи право на отримання візуальних образів чи звукових матеріалів, чи обох з них для трансляції за допомогою:
i) супутника;
ii) кабелю, оптичного волокна чи подібної технології або
f) користування чи право на користування у зв'язку з теле- або радіомовленням візуальними образами чи звуковими матеріалами, чи обома з них для трансляції за допомогою:
i) супутника або
ii) кабелю, оптичного волокна чи подібної технології.
4. Положення пунктів 1 та 2 цієї статті не застосовуються, якщо фактичний власник роялті, будучи резидентом Договірної Держави, здійснює підприємницьку діяльність в іншій Договірній Державі, у якій виникають роялті, через розташоване там постійне представництво, а право або майно, стосовно яких сплачуються роялті, безпосередньо пов'язані із цим постійним представництвом. У такому разі застосовуються положення статті 7 цієї Конвенції.
5. Для цілей цієї статті вважається, що роялті виникають у Договірній Державі у випадках, коли платником є сама ця Держава чи адміністративно-територіальна одиниця або місцевий орган влади цієї Держави, чи особа, яка є резидентом цієї Держави для її оподаткування. Проте у випадках, коли особа, що сплачує роялті, незалежно від того, чи є вона резидентом однієї з Договірних Держав чи ні, має в Договірній Державі постійне представництво й витрати зі сплати цих роялті несе постійне представництво, уважається, що такі роялті виникають у Державі, у якій знаходиться постійне представництво.
6. У випадках, коли з причин особливих відносин між платником та фактичним власником роялті або між ними обома та будь-якою іншою особою й сума роялті з будь-яких причин перевищує суму, про яку було б домовлено між платником та фактичним власником роялті за відсутності таких відносин, положення цієї статті застосовуються лише до зазначеної вище суми. У такому разі надмірна частина платежу залишається такою, що підлягає оподаткуванню відповідно до законодавства кожної Договірної Держави з належним урахуванням інших положень цієї Конвенції.
7. Положення цієї статті не застосовуються, якщо головною метою чи однією з головних цілей будь-якої особи, пов'язаної зі створенням або передачею прав, стосовно яких сплачуються роялті, було отримання переваг цієї статті за допомогою такого створення або передачі.