Дохід від боргових вимог
1. Дохід від боргових вимог, що виникає в Договірній Державі й сплачується резиденту іншої Договірної Держави, може оподатковуватись у цій іншій Державі.
2. Однак такий дохід від боргових вимог може також оподатковуватись у тій Договірній Державі, у якій він виникає, і відповідно до законодавства цієї Договірної Держави, але якщо особа - фактичний власник доходу від боргових вимог є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 10 відсотків загальної суми доходу від боргових вимог.
3. Термін "дохід від боргових вимог" , коли його вжито в цій статті, означає дохід від боргових вимог будь-якого виду незалежно від іпотечного забезпечення й незалежно від володіння правом участі в прибутках боржника та, зокрема, дохід від урядових цінних паперів і дохід від облігацій чи боргових зобов'язань, у тому числі премій та винагород, що сплачуються стосовно таких цінних паперів, облігацій та боргових зобов'язань. Штрафні санкції за несвоєчасні платежі не вважаються доходами від боргових вимог для цілей цієї статті.
4. Положення пунктів 1 та 2 цієї статті не застосовуються, якщо особа - фактичний власник доходу від боргових вимог, яка є резидентом Договірної Держави, здійснює підприємницьку діяльність в іншій Договірній Державі, у якій виникає цей дохід від боргових вимог, через постійне представництво, що знаходиться в ній, або надає в цій іншій Державі незалежні особисті послуги з постійної бази, що знаходиться в ній, і боргова вимога, на підставі якої сплачується такий дохід, справді пов'язана з таким постійним представництвом або постійною базою. У такому разі залежно від обставин застосовуються положення статті 7 або статті 14 цієї Конвенції.
5. Уважається, що дохід від боргових вимог виникає в Договірній Державі у випадках, коли платником є резидент цієї Держави. У випадках, коли особа, яка сплачує такий дохід, незалежно від того, є вона резидентом Договірної Держави чи ні, має в Договірній Державі постійне представництво чи постійну базу, у зв'язку з якими виникла заборгованість, за якою сплачується такий дохід, і витрати зі сплати такого доходу несе таке постійне представництво або постійна база, уважається, що такий дохід виникає в Державі, у якій знаходиться постійне представництво або постійна база.
6. У випадках, коли через особливі відносини між платником й особою - фактичним власником або між ними обома та будь-якою іншою особою, сума доходу, що стосується боргової вимоги, на підставі якої вона сплачується, перевищує суму, яку було б погоджено між платником й особою - фактичним власником за відсутності таких відносин, положення цієї статті застосовуються лише до останньої зазначеної суми. У такому разі надмірна частина платежів, як і раніше, підлягає оподаткуванню відповідно до законодавства кожної Договірної Держави з належним урахуванням інших положень цієї Конвенції.