Податки, на які поширюється Конвенція
1. Ця Конвенція застосовується до податків на доходи і майно, що стягується від імені Договірної Держави або її політико-адміністративного підрозділу, або місцевого органу влади, незалежно від способу їх стягнення.
2. Податками на доход і майно вважаються усі податки, що справляються від загальної суми доходів, від загальної суми майна або з окремих елементів доходу або майна, включаючи податки на доходи від відчужування рухомого або нерухомого майна, а також податки, що стягуються з доходів від приросту вартості майна.
3. Ця Конвенція поширюється на такі існуючі види податків:
а) у Фінляндії:
(i) державні прибуткові податки;
(ii) корпораційний податок на доход;
(iii) комунальний податок;
(iv) церковний податок;
(v) податок, утримуваний у джерела з процентів;
(vi) податок, утримуваний у джерела з доходів нерезидентів; і
(vii) державний податок на капітал;
(надалі "фінський податок");
b) в Україні:
(i) податок на доходи підприємств;
(ii) прибутковий податок з громадян; і
(iii) місцеві податки на доход, що стягується згідно з Декретом "Про місцеві податки";
(надалі "український податок").
4. Якщо новий податок на доход або на майно вводиться в Договірній Державі після дати підписання Конвенції, Конвенція буде застосовуватись також і до такого податку. Компетентні органи Договірних Держав вирішуватимуть шляхом двосторонньої домовленості, чи є податок, представлений в обох Договірних Державах, одним із тих, до яких буде застосовуватись Конвенція згідно з попереднім реченням.
5. Конвенція застосовується також до будь-яких ідентичних або аналогічних податків, що згадані в пунктах 1 і 2, які будуть стягуватися після дати підписання цієї Конвенції в доповнення або замість податків, до яких застосовується Конвенція згідно з цими пунктами. Компетентні органи Договірних Держав будуть повідомляти один одного про будь-які істотні зміни, що відбудуться в їх відповідних законах щодо оподаткування.