Проценти
1. Проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі, якщо такий резидент є фактичним власником цих процентів.
2. Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Договірної Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 процентів від валової суми процентів.
Компетентні органи Договірних Держав за взаємною згодою встановлюють спосіб застосування такого обмеження.
3. Незважаючи на положення пунктів 1 та 2,
а) проценти, що виникають в Україні, повинні звільнятися від українського податку, якщо ці проценти сплачуються: (i) Державі Данії, політико-адміністративному підрозділу, місцевому органу влади або встановленій законом організації, яка є власністю або контролюється Державою; (ii) Національному Банку Данії; (iii) Індустріальному Фонду для країн, що розвиваються; (iv) Інвестиційному Фонду для країн Центральної та Східної Європи;
b) проценти, що виникають у Данії, звільняються від датського податку, якщо проценти сплачуються: (i) Державі Україна, політико-адміністративному підрозділу, місцевому органу влади або встановленій законом організації, яка є власністю або контролюється Державою; (ii) Національному Банку України;
c) будь-яка інша організація, яка є резидентом Договірної Держави, буде звільнена від податку у другій Договірній Державі стосовно процентів, що сплачуються цій організації та виникають у тій другій Державі, якщо така організація визначена за взаємною домовленістю між компетентними органами обох Держав як така, що подібна до організацій, визначених у підпункті а) (iii)-(iv);
d) проценти, що виникають у Договірній Державі стосовно позики, гарантованої будь-якою із організацій, згаданих або про які йдеться у підпунктах а) або b), і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватись тільки у цій Державі;
e) проценти, що виникають у Договірній Державі, повинні оподатковуватись тільки у другій Договірній Державі, якщо: (i) одержувачем є резидент цієї другої Держави, і (ii) одержувачем є підприємство цієї другої Держави і фактичний власник процентів, і (iii) проценти, що сплачуються стосовно боргових зобов'язань, понесених у зв'язку з продажем у кредит цим підприємством будь-якого промислового, комерційного або наукового обладнання підприємству першої згаданої Держави, за винятком, якщо продаж або заборгованість має місце між асоційованими підприємствами у розумінні статті 9.
4. Термін "проценти" при використанні у цій статті означає доход від боргових вимог будь-якого виду, незалежно від іпотечного забезпечення і незалежно від володіння правом на участь у прибутках боржника, і зокрема, доход від урядових цінних паперів і облігацій чи боргових зобов'язань, включаючи премії та виграші по цих цінних паперах, облігаціях або боргових зобов'язаннях.
5. Положення пунктів 1 і 2 цієї статті не застосовуються, якщо особа, що фактично має право на проценти, яка є резидентом однієї Договірної Держави, здійснює комерційну діяльність у другій Договірній Державі, в якій виникає доход від процентів, через розташоване в ній постійне представництво або надає у цій другій Державі незалежні особисті послуги з розташованої там постійної бази, і боргова вимога, на підставі якої сплачуються проценти, дійсно відноситься до такого постійного представництва або постійної бази. В такому разі залежно від обставин застосовуються положення статті 7 або статті 14 цієї Конвенції.
6. Вважається, що проценти виникають у Договірній Державі, якщо платником є сама Держава, її політико-адміністративний підрозділ, місцеві органи влади або резидент цієї Держави. Якщо, проте, особа, що сплачує проценти, незалежно від того, є вона резидентом Договірної Держави чи ні, має в Договірній Державі постійне представництво або постійну базу, у зв'язку з якими виникла заборгованість, по якій сплачуються проценти, і витрати по сплаті цих процентів несе постійне представництво або постійна база, то вважається, що такі проценти виникають у Державі, в якій розташоване постійне представництво або постійна база.
7. Якщо з причин особливих відносин між платником і особою, яка фактично має право на проценти, або між ними обома і третьою особою, сума процентів, що стосується боргової вимоги, на підставі якої вона сплачується, перевищує суму, яка була б погоджена між платником і особою, яка фактично має право на ці проценти, при відсутності таких відносин, положення цієї статті застосовуються тільки до останньої згаданої суми. В такому випадку надмірна частина платежу, як і раніше, підлягає оподаткуванню відповідно до законодавства кожної Договірної Держави з належним урахуванням інших положень цієї Конвенції.
8. Положення цієї статті не застосовуються, якщо головною метою або однією з головних цілей будь-якої особи, що має відношення до створення або передачі боргового зобов'язання, стосовно якого сплачується процент, було одержання переваг цієї статті шляхом цього створення або передачі.