Податки, на які поширюється Конвенція
1. Ця Конвенція поширюється на податки на доходи і на майно, що стягуються від імені Договірної Держави або її політико-адміністративних підрозділів чи місцевих органів влади, незалежно від способу їх стягнення.
2. Податками на доходи і на майно вважаються всі податки, що стягуються із загальної суми доходу, із загальної вартості майна або з елементів доходу чи майна, включаючи податки на доходи від відчужування рухомого або нерухомого майна, податки на загальну суму заробітної плати або жалування, сплачуваних підприємством, а також податки на приріст вартості майна.
3. Існуючими податками, на які поширюється Конвенція, зокрема, є:
а) в Україні: (і) податок на прибуток підприємств; і (іі) прибутковий податок з громадян (надалі "український податок");
b) у Бельгії: (і) прибутковий податок фізичних осіб; (іі) корпоративний прибутковий податок; (ііі) прибутковий податок юридичних осіб; (iv) прибутковий податок нерезидентів; (v) спеціальний збір з доходу від рухомого майна, що прирівнюється до прибуткового податку фізичних осіб; (vi) додаткове кризове стягнення, включаючи попередні відрахування, додаткові стягнення до цих податків та попередніх відрахувань, та надбавки до прибуткового податку фізичних осіб (надалі "бельгійський податок").
4. Ця Конвенція поширюється також на будь-які ідентичні або подібні по суті податки, які справляються після дати підписання цієї Конвенції в доповнення або замість існуючих податків. Компетентні органи Договірних Держав повідомлять один одного про будь-які істотні зміни, які відбулися в їх відповідних податкових законодавствах.