Податки, на які поширюється Конвенція
1. Ця Конвенція поширюється на податки на доходи і на капітал, що стягуються від імені Договірної Держави або її політико-адміністративних підрозділів чи місцевих органів влади незалежно від способу їх стягнення.
2. Податками на доходи і на капітал вважаються всі податки, що стягуються із загального доходу, загальної суми капіталу або з елементів доходу чи капіталу, включаючи податки на доходи від відчужування рухомого або нерухомого майна та податки на загальну суму заробітної плати або платні, сплачуваних підприємством, а також податки на приріст капіталу.
3. Існуючими податками, на які поширюється ця Конвенція, зокрема, є:
а) в Україні:
(і) податок на прибуток підприємств;
(іі) прибутковий податок з громадян
незалежно від того, зібрані вони утриманням у джерела чи ні (надалі - "український податок");
b) в Італії:
(і) персональний прибутковий податок;
(іі) корпоративний прибутковий податок;
(ііі) місцевий податок на доход;
(iv) податок на чисту вартість підприємства
незалежно від того, зібрані вони утриманням у джерела чи ні (надалі - "італійський податок").
4. Ця Конвенція поширюється також на будь-які ідентичні або подібні по суті податки, які справляються кожною Договірною Державою після дати підписання цієї Конвенції в доповнення або замість існуючих податків. Компетентні органи Договірних Держав повідомляють один одного про будь-які істотні зміни, що відбуваються в їх законодавствах щодо оподаткування.