Проценти
1. Проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.
2. Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 відсотків від валової суми процентів. Компетентні органи Договірних Держав за взаємною згодою встановлюють спосіб застосування такого обмеження.
3. Незважаючи на положення пункту 2, проценти, що виникають у Договірній Державі, будуть звільнятись від оподаткування у цій Державі, якщо:
а) платником процентів є Уряд цієї Договірної Держави або її місцевий орган влади; або
b) проценти сплачуються Уряду другої Договірної Держави або її місцевому органу влади, або будь-якому агентству або органу (включаючи фінансові установи), який є повною власністю цієї другої Договірної Держави або її місцевого органу влади; або
c) проценти сплачуються будь-якому іншому агентству або органу (включаючи фінансові установи) за позичку, яку було зроблено на виконання угоди, укладеної між Урядами Договірних Держав.
4. Термін "проценти" при використанні в цій статті означає доход від урядових цінних паперів, облігацій або боргових вимог, незалежно від іпотечного забезпечення і незалежно від права на участь у прибутках, боргових вимог будь-якого виду, так само, як і усі інші доходи, прирівняні податковим законодавством Держави, в якій вони виникають, до доходів, отримуваних від надання грошей у позичку.
5. Положення пунктів 1 і 2 цієї статті не застосовуються, якщо особа, що фактично має право на проценти, яка є резидентом однієї Договірної Держави, здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі, в якій виникають проценти, через розташоване там постійне представництво або надає в цій другій Державі незалежні особисті послуги з розташованої там постійної бази, і боргова вимога, на підставі якої сплачуються проценти, дійсно відноситься до такого постійного представництва або постійної бази. У такому випадку проценти оподатковуються у цій іншій Державі відповідно до її власного законодавства.
6. Вважається, що проценти виникають у Договірній Державі, якщо платником є сама Держава, її політико-адміністративний підрозділ, місцеві органи влади або резидент цієї Держави. Якщо, проте, особа, що сплачує проценти, незалежно від того, є вона резидентом Договірної Держави чи ні, має в Договірній Державі постійне представництво або постійну базу, у зв'язку з якими виникла заборгованість, по якій сплачуються проценти, і витрати по сплаті цих процентів несе постійне представництво або постійна база, то вважається, що такі проценти виникають у Державі, в якій розташоване постійне представництво або постійна база.
7. Якщо з причин особливих відносин між платником і особою, яка фактично має право на проценти, або між ними обома і будь-якою третьою особою сума сплачуваних процентів, що стосується боргової вимоги, на підставі якої вона сплачується, перевищує з будь-яких причин суму, яка була б погоджена між платником і особою, яка фактично має право на одержання процентів, за відсутностю таких відносин, положення цієї статті будуть застосовуватись тільки до останньої згаданої суми процентів. У такому випадку надмірна частина платежу, як і раніше, підлягає оподаткуванню відповідно до законодавства кожної Договірної Держави з належним урахуванням інших положень цієї Конвенції.