1. Проценти, що виникають в Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Договірній Державі.
2. Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають і відповідно до законодавства цієї Договірної Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 процентів від загальної суми процентів.
Компетентні органи Договірних Держав за взаємною згодою встановлюють спосіб застосування таких обмежень.
3. Незважаючи на положення пункту 2, проценти, що виникають у Договірній Державі, будуть звільнятися від оподаткування у цій Державі, якщо:
a) платником процентів є ця Договірна Держава або її політико-адміністративний підрозділ, або місцевий орган влади; або
b) проценти сплачуються другій Договірній Державі або її політико-адміністративному підрозділу, або місцевому органу влади, або будь-якому агентству, або органу (включаючи фінансові установи), які є повною власністю цієї другої Договірної Держави або її політико-адміністративного підрозділу, або місцевого органу влади; або
c) проценти сплачуються будь-якому іншому агентству або органу (включаючи фінансові установи) за позику, яку було зроблено на виконання угоди, укладеної між Урядами Договірних Держав.
4. Термін "проценти" при використанні в цій статті означає дохід від боргових вимог будь-якого виду, незалежно від іпотечного забезпечення і незалежно від володіння правом на участь у прибутках боржника, і зокрема, дохід від урядових цінних паперів і облігацій чи боргових зобов'язань, включаючи премії та винагороди, що сплачуються стосовно таких цінних паперів, облігацій або боргових зобов'язань.
5. Положення пунктів 1 і 2 не застосовуються, якщо особа, що фактично має право на проценти, яка є резидентом Договірної Держави, здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі, в якій виникають проценти, через розташоване в ній постійне представництво, або надає в цій другій Договірній Державі незалежні особисті послуги з розташованої там постійної бази, і боргова вимога, на підставі якої сплачуються проценти, дійсно відноситься до такого постійного представництва або постійної бази. У такому випадку, залежно від обставин, застосовуються положення статті 7 або статті 14.
6. Вважається, що проценти виникають у Договірній Державі, якщо платником є сама Держава, її політико-адміністративний підрозділ, місцевий орган влади або резидент цієї Держави. Якщо проте особа, що сплачує проценти, незалежно від того, є вона резидентом Договірної Держави чи ні, має в Договірній Державі постійне представництво або постійну базу, у зв'язку з якими виникла заборгованість, по якій сплачуються проценти, і витрати по сплаті цих процентів несе постійне представництво або постійна база, то вважається, що такі проценти виникають у Договірній Державі, в якій розташоване постійне представництво або постійна база.
7. Якщо з причин особливих відносин між платником і особою, яка фактично має право на проценти, або між ними обома і будь-якою третьою особою сума сплачуваних процентів, що стосується боргової вимоги, на підставі якої вона сплачується, перевищує суму, яка була б погоджена між платником і особою, яка фактично має право на одержання процентів, при відсутності таких відносин, положення цієї статті будуть застосовуватись тільки до останньої згаданої суми. У такому випадку надмірна частина платежу, як і раніше, підлягає оподаткуванню відповідно до законодавства кожної Договірної Держави з належним урахуванням інших положень цієї Конвенції.
8. Положення цієї статті не застосовуються, якщо боргові зобов'язання, стосовно яких сплачуються проценти, були створені або передані головним чином з метою отримання переваг цієї статті, а не для законних комерційних цілей. У такому випадку такі платежі будуть оподатковуватися відповідно до законодавства кожної Договірної Держави стосовно податків, на які поширюється ця Конвенція.