1. Ця Конвенція поширюється на податки на доходи і на капітал, що стягуються від імені Договірної Держави або її територіально-адміністративних підрозділів, або місцевих органів влади незалежно від способу їх стягнення.
2. Податками на доходи і на капітал вважаються всі податки, що справляються із загальної суми доходу, із загальної суми капіталу або з елементів доходу або капіталу, включаючи податки на доходи від відчужування рухомого або нерухомого майна і податки на загальну суму заробітної плати та інші подібні винагороди так само, як податки на приріст капіталу.
3. Існуючими податками, на які поширюється ця Конвенція, є:
а) у Лівані: (i) податок на прибуток осіб виробничих, комерційних і некомерційних професій; (ii) податок на платню, заробітну плату і пенсії; (iii) податок на дохід від рухомого капіталу; (iv) податок на побудоване майно (надалі - "ліванський податок");
b) в Україні: (i) податок на прибуток підприємств; і (ii) податок на доходи громадян (надалі - "український податок").
4. Ця Конвенція поширюється також на будь-які ідентичні або подібні по суті податки, які справляються після дати підписання цієї Конвенції в доповнення або замість існуючих податків, згаданих у пункті 3. Компетентні органи Договірних Держав повідомляють один одного про будь-які істотні зміни, що відбулися в їх законодавствах щодо оподаткування протягом прийнятного періоду часу після таких змін.
5. Положення цієї Конвенції не поширюються на штрафи та пеню, сплачені за порушення податкових законодавств Договірних Держав.