Прибуток від підприємницької діяльності
1. Прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо лише таке підприємство не здійснює підприємницької діяльності в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює підприємницьку діяльність таким чином, його прибуток може оподатковуватись у другій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується цього постійного представництва.
2. З урахуванням положень пункту 3, у випадку, якщо підприємство Договірної Держави здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване там постійне представництво, в кожній Договірній Державі до цього постійного представництва відноситься прибуток, який воно могло б одержати, якби було відокремленим та окремим підприємством, зайнятим такою ж або аналогічною діяльністю в таких же або аналогічних умовах і діяло в повній незалежності від підприємства, постійним представництвом якого воно є.
3. У визначенні прибутку постійного представництва допускається віднімання витрат, понесених для цілей постійного представництва, включаючи раціональний розподіл управлінських та загальноадміністративних витрат, понесених для цілей підприємства в цілому як у Державі, де розташоване постійне представництво, так і в будь-якому іншому місці. У будь-якому випадку такі витрати не повинні включати будь-які суми, що сплачуються (інакше, ніж покриття витрат, що дійсно мали місце) постійним представництвом підприємству або його іншому підрозділу як роялті, гонорар або інші подібні платежі за користування патентами або іншими правами, або як комісійні за надані особливі послуги чи управління, чи, виключаючи банки, як проценти за позику, надану підприємством постійному представництву.
4. Якщо в Договірній Державі визначення прибутку, що відноситься до постійного представництва на основі пропорційного розподілу загальної суми прибутку підприємства по його різних підрозділах, є звичайною практикою, ніщо в пункті 2 не забороняє Договірній Державі визначати оподатковуваний прибуток шляхом такого розподілу. Вибраний метод розподілу повинен давати результати, відповідно до принципів, що містяться в цій статті.
5. Ніякий прибуток не буде зараховуватися постійному представництву на основі лише закупівлі цим постійним представництвом товарів або виробів для підприємства.
6. Для цілей попередніх пунктів, прибуток, що відноситься до постійного представництва, визначається щорічно одним і тим же методом, якщо тільки не буде вагомої і достатньої причини для його зміни.
7. У випадку, коли прибуток включає види доходів, про які йдеться окремо в інших статтях цієї Конвенції, положення згаданих статей не зачіпаються положеннями цієї статті.