Допомога у зборі податків
1. Договірні Держави беруть на себе зобов'язання надавати допомогу одна одній у зборі податків, які повинні сплачуватися платником податків, у тому розмірі, в якому сума податку була остаточно визначена згідно з законодавством Договірної Держави, яка робить запит щодо надання допомоги.
2. У разі, коли запит Договірної Держави щодо збору податків був прийнятий другою Договірною Державою, такі податки повинні збиратися цією другою Державою в межах, дозволених її внутрішнім законодавством.
3. Вимоги, які є предметом запиту щодо надання допомоги, не повинні мати пріоритет над податками, що належать до сплати у Договірній Державі, яка надає допомогу, а положення пункту 1 статті 24 цієї Конвенції повинні також застосовуватися до будь-якої інформації, яка на підставі цієї статті надається компетентному органу Договірної Держави.
4. Будь-який запит щодо збору податків Договірною Державою повинен супроводжуватися посвідченням, необхідним згідно з законодавством цієї Держави для установлення того, що податки, які повинні сплачуватися платником податків, були остаточно визначені.
5. У разі, коли податкова вимога Договірної Держави не була остаточно визначена з причин її оскарження або інших судових розглядів, ця Держава може з метою захисту її надходжень просити другу Договірну Державу здійснити такі проміжні міри для збереження таких надходжень від її імені, які друга Держава може здійснити згідно з законодавством цієї другої Держави. Якщо такий запит приймається другою Державою, такі проміжні міри повинні здійснюватися цією другою Державою у тому обсязі, як це дозволяється її внутрішнім законодавством.
6. Запит, про який йдеться у пунктах 4 або 5 цієї статті, повинен робитися Договірною Державою тільки стосовно тієї частини майна цього платника податку, який повинен сплатити податок, яка недоступна у цій Державі для відшкодування належних податків.
7. Договірна Держава, у якій податок відшкодовується відповідно до положень цієї статті, повинна негайно переслати Договірній Державі, від імені якої справлявся податок, відшкодовану таким чином суму за мінусом, у разі необхідності, суми додаткових витрат, про які йдеться у підпункті b) пункту 8 цієї статті.
8. Зрозуміло, що у разі, коли немає іншої домовленості між компетентними органами обох Договірних Держав,
a) звичайні витрати, понесені Договірною Державою у ході надання допомоги, повинні покриватися цією Державою,
b) додаткові витрати, понесені Договірною Державою у ході надання допомоги, повинні покриватися другою Державою і повинні сплачуватися незалежно від суми, яку було зібрано від її імені першою згаданою Державою.
Як тільки Договірна Держава погоджується понести додаткові витрати, вона повинна повідомити про це другу Договірну Державу та визначити підраховану суму таких витрат. Компетентні органи Договірних Держав можуть встановлювати спосіб застосування цього пункту.
9. У цій статті термін "податки" означає податки, на які поширюється ця Конвенція і включає будь-які проценти і штрафи, які відносяться до них.