1. У світлі національних умов і практики та після консультацій із заінтересованими представницькими організаціями роботодавців і працівників держави-члени розробляють, утілюють у життя й періодично переглядають погоджену національну політику в галузі безпеки та гігієни праці в сільському господарстві. Ця політика має на меті недопущення нещасних випадків і шкоди здоров'ю, які є результатом роботи, пов'язані з роботою чи відбуваються під час роботи, шляхом усунення чи зведення до мінімуму ризиків чи управління ними у виробничих умовах сільського господарства.
2. Для цього національними нормативно-правовими актами:
a) призначається компетентний орган, відповідальний за впровадження політики та спостереження за проведенням у життя національних нормативно-правових актів з питань безпеки та гігієни праці в сільському господарстві;
b) визначаються права та обов'язки роботодавців і працівників стосовно безпеки та гігієни праці в сільському господарстві, а також
с) створюються механізми міжгалузевої координації між відповідними органами та організаціями для сільськогосподарської галузі, а також визначаються їхні функції та обов'язки, беручи до уваги їхнє взаємне доповнення та національні умови й практики.
3. Призначений компетентний орган уживає заходів для виправлення ситуації та вводить відповідні санкції згідно з національним законодавством і практикою, зокрема, залежно від обставин, призупинення чи обмеження тих сільськогосподарських робіт, які створюють неминучий ризик для безпеки та здоров'я працівників, доти, доки не буде усунено умови, що спричинили призупинення чи обмеження робіт.