1. Консульська службова особа не зобов'язана давати показання як свідок.
2. В разі згоди репрезентованої держави на те, щоб консульська службова особа або співробітник консульства, який є громадянином репрезентованої держави і постійно не проживає в державі перебування, дали показання свідків, вони можуть на просьбу дати такі показання.
3. Вжиття заходів з метою примусити консульську службову особу або співробітника консульства, який не є громадянином держави перебування чи особою, що постійно проживає в ній, давати показання або з'явитися для цієї мети в суд, а також притягнення його до відповідальності в разі відмовлення давати показання або нез'явлення в суд не допускається.
4. Співробітник консульства, який є громадянином держави перебування чи особою, що постійно проживає в ній, може відмовитись давати свідчення про обставини, котрі стосуються службової діяльності.
5. При застосуванні положення, передбаченого пунктом 2 цієї статті, вживається всіх розумних заходів з метою уникнути перешкод у роботі консульства. У випадках, коли це можливо, усні чи письмові свідчення може бути дано в консульстві або на квартирі відповідної консульської службової особи або співробітника консульства.
6. Положення цієї статті стосуються як судочинства, так і провадження, здійснюваного адміністративними властями.
7. Положення цієї статті відповідно застосовуються до членів сімей консульських службових осіб і співробітників консульства, якщо вони проживають разом з ними і не є громадянами держави перебування чи особами, що постійно проживають у ній.