1. Консульська службова особа або співробітник консульства користується імунітетом від юрисдикції держави перебування, якщо він ще є громадянином держави перебування чи особою, що постійно проживає в ній, крім випадків:
а) речових позовів, що стосуються приватного нерухомого майна, яке знаходиться на території держави перебування, якщо тільки він не володіє ним від імені репрезентованої держави для консульських цілей;
б) позовів відносно успадкування, щодо яких консульська службова особа або співробітник консульства виступає виконавцем заповіту, піклувальником над спадковим майном, спадкоємцем чи відказоодержувачем як приватна особа, а не від імені репрезентованої держави;
в) позовів, що стосуються будь-якої професійної чи комерційної діяльності, яку здійснює консульська службова особа або співробітник консульства в державі перебування за межами своїх офіційних функцій.
2. Ніяких виконавчих заходів не може бути вжито щодо консульської службової особи або співробітника консульства, якщо він не є громадянином держави перебування чи особою, що постійно проживає в ній, за винятком тих випадків, які підпадають під підпункти "а", "б" і "в" пункту 1 цієї статті, і не інакше як при умові, що відповідних заходів може бути вжито без порушення недоторканності його особи та його резиденції.
3. Члени сімей консульських службових осіб або співробітників консульства, якщо вони проживають разом з ними і не є громадянами держави перебування чи особами, що постійно проживають у ній, користуються імунітетом від юрисдикції держави перебування та особистою недоторканністю в тій же мірі, що й консульські службові особи або співробітники консульства.
4. Репрезентована держава може відмовитись від імунітету консульських службових осіб і співробітників консульства та членів їх сімей. Відмова в усіх випадках повинна бути певно вираженою.
Відмова від імунітету від юрисдикції в цивільних і адміністративних справах не означає відмови від імунітету щодо виконання рішення, для чого потрібна окрема відмова.