1. Консульська службова особа чи співробітник консульської установи, які не є громадянами держави перебування і не мають у державі перебування статусу іноземців, допущених на законній підставі для постійного проживання, за винятком випадків, передбачених у пункті 2 цієї статті, звільняються від усіх податків чи аналогічних зборів усякого виду, встановлюваних державою перебування або яким-небудь її штатом чи місцевими властями, виплачувати які ця службова особа чи співробітник консульської установи були б у всякому іншому випадку повинні на законній підставі.
2. Звільнення від податків або зборів, передбачене в пункті 1 цієї статті, не застосовується щодо податків і зборів:
a) за придбання або володіння приватним нерухомим майном, розташованим у державі перебування, якщо особи, зазначені в пункті 1 цієї статті, не є власниками чи наймачами цього майна від імені репрезентованої держави для цілей консульської установи;
b) на доходи, одержувані від джерел у державі перебування, крім зазначених у статті 22 цієї Конвенції;
c) за передачу майна в державі перебування в порядку дарування;
d) за передачу майна в державі перебування у разі смерті, включаючи успадкування майна.
3. Проте звільнення від податків або інших подібних зборів, передбачене в пункті 1 цієї статті, застосовується щодо рухомого спадкового майна, яке залишилося після смерті консульської службової особи чи співробітника консульської установи або члена сім'ї консульської службової особи чи співробітника консульської установи, котрий проживав разом з ними, якщо вони не є громадянами держави перебування або іноземцями, допущеними на законній підставі для постійного проживання, і якщо це майно знаходилось у державі перебування тільки в зв'язку з перебуванням у цій державі померлого як консульської службової особи чи співробітника консульської установи або члена сім'ї консульської службової особи чи співробітника консульської установи, котрий проживав разом з ними.