1. В разі смерті громадянина репрезентованої держави на території держави перебування, якщо померла особа не залишила на цій території якогось певного спадкоємця або виконавця заповіту, відповідні місцеві власті держави перебування якнайшвидше інформують консульську службову особу репрезентованої держави.
2. Консульська службова особа репрезентованої держави може за розсудом відповідних юридичних властей і якщо це дозволяється відповідними чинними місцевими законами в державі перебування:
a) брати тимчасову опіку над особистою власністю, залишеною померлим громадянином репрезентованої держави, якщо померлий не залишив ні спадкоємця, ні виконавця заповіту, призначеного померлим для управління його рухомим майном у державі перебування, при умові, що таку тимчасову опіку має бути передано належним чином призначеному адміністраторові;
b) розпоряджатися майном померлого громадянина репрезентованої держави, який не проживав на момент своєї смерті в державі перебування, не залишив виконавця заповіту і після якого не залишилось спадкоємця в державі перебування, при умові, що в разі, коли консульську службову особу уповноважено управляти майном, то вона перестане здійснювати таке управління після призначення іншого адміністратора;
c) представляти інтереси громадянина репрезентованої держави щодо майна, яке знаходиться в державі перебування, при умові, що такий громадянин не проживає в державі перебування, коли й доти, поки такий громадянин не представлений іншим чином, при умові, однак, що ніщо при цьому не уповноважує консульську службову особу діяти як адвокат.
3. Якщо це не заборонено законом, консульська службова особа може, за міркуванням суду, установи чи особи, які розподіляють майно, одержувати для передачі громадянинові репрезентованої держави, котрий не проживає в державі перебування, всякі гроші або майно, на які такий громадянин має право внаслідок смерті іншої особи, включаючи частки майна, платежі, проваджені на підставі законів про страхування робітників, пенсії і взагалі допомогу по соціальному страхуванню і виплати за страховими полісами.
Суд, установа чи особа, які розподіляють майно, можуть зажадати, щоб консульська службова особа виконувала умови, встановлені щодо: (a) подання довіреності або інших повноважень від такого громадянина, котрий не проживає в державі перебування, (b) подання розумних доказів про одержання таких грошей або майна таким громадянином і (c) повернення грошей або майна в разі, якщо консульська службова особа не може подати такі докази.
4. В тих випадках, коли консульська службова особа здійснює функції, передбачені в пунктах 2 і 3 цієї статті, на неї поширюються в частині, що стосується здійснення цих функцій, закони держави перебування і цивільна юрисдикція судових та адміністративних властей держави перебування таким же чином і в такій же мірі, як на громадянина держави перебування.