1. Консульська посадова особа користується імунітетами від юрисдикції держави перебування з вилученнями, передбаченими в підпунктах "a", "b", і "c" пункту 1 і в пункті 3 статті 31 Віденської конвенції про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року ( 995_048 ).
2. Консульський службовець користується привілеями і імунітетами, зазначеними у статтях 29 - 35 Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року ( 995_048 ) за тим винятком, що імунітет від кримінальної, цивільної і адміністративної юрисдикції держави перебування, вказаний у пункті 1 статті 31 Віденської конвенції про дипломатичні зносини, не поширюється на дії, вчинені ним не при виконанні своїх обов'язків.
3. Члени сімей консульських посадових осіб або консульських службовців, якщо вони проживають разом з ними, користуються імунітетом від юрисдикції держави перебування та особистою недоторканістю у тій же мірі, що і консульські посадові особи або консульські службовці.
4. Акредитуюча держава може відмовитися від імунітету консульської посадової особи та консульського службовця і членів їхніх сімей. Відмова повинна бути в усіх випадках певним чином висловлена у письмовій формі.
Відмова від імунітету від юрисдикції у цивільних і адміністративних справах не означає відмови від імунітету у відношенні виконання рішень, для чого необхідна особлива відмова.
5. Якщо консульська посадова особа, консульський службовець або член їх сім'ї, який проживає разом з ними, подає позов у справі, по котрій він користувався б імунітетом відповідно до цієї статті, він не має права посилатися на імунітет від юрисдикції у відношенні будь-якого зустрічного позову, безпосередньо пов'язаного з основним позовом.