1. Приватні домашні працівники або працівники обслуговуючого персоналу консульської установи, які є громадянами держави перебування або постійно проживають у цій державі, підпорядковуються законам держави перебування окрім випадків, пов'язаних з виконанням їх функцій. Вони не користуються привілеями та імунітетами, передбаченими цією Конвенцією за винятком положень пункту 3 статті 22.
2. Держава перебування повинна здійснювати юрисдикцію щодо осіб, згаданих у попередньому пункті цієї статті, таким чином, щоб не створювати непотрібних перешкод для діяльності консульської установи.