1. Консульська посадова особа не повинна давати показання в якості свідка.
2. Співробітники консульської установи та працівники обслуговуючого персоналу можуть викликатися в якості свідків, давати свідчення у судових або адміністративних установах у державі перебування, за винятком випадків, згаданих у пункті 3 цієї статті, вони не можуть відмовлятися давати свідчення.
3. Співробітники консульської установи та працівники обслуговуючого персоналу не зобов'язані давати свідчення з питань, пов'язаних з виконанням ними своїх функцій, або представляти офіційну кореспонденцію і документи, які відносяться до їх функцій. Вони мають право відмовитися давати свідчення в якості експертів законодавства акредитуючої держави.
4. Компетентні органи держави перебування, яким потрібні свідчення будь-якого співробітника консульської установи чи працівника обслуговуючого персоналу, повинні уникати спричинення перешкод виконанню цією особою своїх функцій. Ці органи влади можуть, коли це можливо, вислуховувати такі свідчення вдома тієї особи або у приміщенні консульської установи або ж приймати від неї письмові свідчення.