1. Консульські посадові особи користуються імунітетом від кримінальної, цивільної та адміністративної юрисдикції держави перебування, за винятком наступних громадських позовів:
1) що витікають з угоди, укладеної консульською посадовою особою, по якій він не діє безпосередньо чи побічно від імені акредитуючої держави;
2) що виникають внаслідок збитку, який спричинений дорожнім транспортним засобом, судном або повітряним судном у державі перебування, відшкодування якого вимагає третя особа;
3) що відносяться до приватного нерухомого майна на території держави перебування, відшкодування якого вимагає третя особа;
4) що стосуються успадкування, коли вони виступають в якості виконавця заповіту, опікуна над майном, яке успадковується, спадкоємця або відказоодержувача як приватні особи, а не від імені акредитуючої держави;
5) що відносяться до будь-якої професійної або комерційної діяльності, що здійснюється ними у державі перебування за межами своїх офіційних функцій.
2. У випадку, якщо держава перебування приймає виконавчі заходи у зв'язку із викладеними у пункті 1 цієї статті положеннями, то недоторканність особи консульських посадових осіб та недоторканність їх житлових приміщень не повинні порушуватися.
3. Співробітники консульської установи та працівники обслуговуючого персоналу не підлягають кримінальній, цивільній та адміністративній юрисдикції держави перебування у тому, що стосується їх службової діяльності, за винятком цивільних позовів, викладених у підпунктах 1 і 2 пункту 1 цієї статті.