1. Акредитуюча держава чи її уповноважені у межах, які передбачені законодавством держави перебування, мають право придбати у власність, орендувати, будувати чи придбати іншими способами, що використовуються для потреб консульської установи та в якості житлових приміщень для працівників консульської установи, будинки або частини будинків та обслуговуючі їх земельні ділянки, за винятком житлових приміщень працівників консульських установ, які є громадянами держави перебування або особами, які постійно проживають у ній.
2. Держава перебування надає допомогу акредитуючій державі в одержанні консульських приміщень згідно з положенням пункту 1 цієї статті та, у випадку необхідності, сприяє також акредитуючій державі в одержанні придатних житлових приміщень для працівників консульської установи.
3. Положення пункту 1 цієї статті не звільняє акредитуючу державу від необхідності додержуватись законів і правил будівництва та міського планування, які застосовуються у районі де знаходяться відповідні земельні ділянки, будинки, частини будинків та підсобні приміщення.