1. У випадку, якщо померлий громадянин акредитуючої держави залишив спадщину в державі перебування, то компетентні органи держави перебування у можливо короткий строк інформують консульську установу про склад спадкового майна, спадкоємців, відказоодержувачів померлого, а також про наявність його заповіту.
2. Консульська посадова особа може просити згоду компетентних органів держави перебування на свою присутність при складанні ними опису та опечатуванні спадкового майна, зазначеного у пункті 1 цієї статті.
3. Якщо будь-який громадянин акредитуючої держави отримав право успадкування або отримання майна померлого у державі перебування особи будь-якого громадянства, то навіть якщо той громадянин акредитуючої держави знаходиться за межами держави перебування, компетентні органи влади держави перебування при наявності у них інформації мають повідомити консульську установу про те, що цей громадянин акредитуючої держави є спадкоємцем або відказоодержувачем.
4. Консульська посадова особа може від імені громадянина акредитуючої держави, якщо такий громадянин не знаходиться у державі перебування, приймати від суду, інших органів влади або окремої особи гроші або майно, що належить цьому громадянину внаслідок смерті будь-якої особи, включаючи спадщину, сплату компенсації та сум, що належить за страхування, і передавати ці гроші та майно зазначеному громадянину.
5. У випадку смерті громадянина акредитуючої держави, який тимчасово знаходиться у державі перебування, а також якщо у померлого відсутні родичі або його представники у державі перебування, і до того ж залишені ним речі не пов'язані із зобов'язаннями, які взяв на себе померлий під час знаходження у державі перебування, консульська посадова особа має право одержувати, зберігати і передавати за призначенням залишені речі.
6. При виконанні функцій, згаданих у пунктах 3, 4, 5 цієї статті, консульська посадова особа зобов'язана дотримуватися законів і правил держави перебування.